Весільний інтернет-портал м.Івано-Франківськ

Походження весільних традицій

  • 27 листопада 2016 23:30:41
  • Отзывы : 0
  • Просмотров: 514
  • 0

"Традиційне весілля" – як часто ми чуємо цей вислів, але не знаємо достеменно, що означають ці слова. Взагалі, чи цікавимось ми в буденному житті історією походження весільних звичаїв? Зазвичай - ні. Як наслідок, весільний ритуал не несе для нас прихованого змісту, і ми більше думаємо про те, щоб все пройшло "як по маслу". А чи знаєте ви, що сучасне українське весілля за складом подібне до римського та грецького, тож деякі весільні ритуали є запозиченими з цих культур. Це не дивно, адже і релігію ми теж свого часу запозичили у греків.


Традиція ховати голову дівчини під фатою прийшла до нас, як і більшість звичаїв, з Древньої Греції та Риму.  Її першим та головним призначенням був захист чарівної та безневинної нареченої від спокус, які посилали злі демони та духи. В Давньому Римі фата символізувала належність жінки своєму чоловіку ( жінки не мали  рівних прав з чоловіками і не вважалися громадянами суспільства) і була червоного кольору, а в Греції наречені вдягали довгу жовту фату, ще й старалися обрати найдовшу,  бо згідно вірувань, в такому разі і щастя подружньої пари буде довгим, як саме життя. На Русі фата ассоціювалась з незайманою чистотою нареченої, і могла бути різної довжини, найчастіше - до пояса,  але тільки білого кольору. Під кінець свята, коли наречені  збиралися вкладатися у ліжко, свекруха знімала фату з невістки і замість неї вдягала їй на голову хустку.


Наступна надзвичайно романтична традиція - перенесення дружини через поріг спільного дому. З сучасного погляду цю традицію можна трактувати по-різному, а можна і взагалі не трактувати. а насолоджуватися тим, що наречену, в білій сукні коханий несе в їх спільний дім. і на то все дивляться люди, дівчата на вулиці завмирають. тамуючи подих, хтось швидко знімає цю мить на мобільний.... Але все ж і ця давньоримська традиція має свою історію )) Молодий переносив свою наречену через поріг, де за повір'ям ховалися лихі духи, у нове життя, запобігав її падінню, огортав турботою і коханням, завжди захищав від небезпеки. Але якщо раптом  він  впускав обраницю, це вважалося дуже поганою прикметою. В сучасному розумінні перенесення через поріг  символізує той факт, що чоловік завжди підтримає свою дружину, як в прямому, так і в переносному значенні. 


Не можна уявити наречену без весільного букету. В давнину букети збирали з польових квітів і стиглого колосся, яке символізувало процвітання та багатий врожай. Майбутня дружина теж мала бути плідною, а дім - заможним, саме тому колосся включали до весільного букету.  Лише у XVIII столітті колоски вже остаточно замінили квітами. Наречений дарував букет своїй обраниці на знак кохання і вірності. Дівчина. приймаючи дарунок, давала згоду на заміжжя. До речі, наречені раніше не кидали букетів одиноким подружкам, а навпаки, засушували і ретельно зберігали - він відганяв злих духів, подружці ж дарували свій весільний вінок - символ божого благословення на пошук кохання . Але вінок один, а претенденток на нього чимало, бо весілля - подія публічна, особливо в селах, де всі один одного знають на сто кілометрів довкола. От тому, певно, наречена і почала кидати вінок (а потім  букет) - все ж так безпечніше )).


Весільний торт є чи не найсмачнішим елементом святкування. Він символізує не тільки солодкість подружнього життя, а й надавання плідності дівчині. Існує давня традиція. згідно якої дружба скріплюється розламанням хліба. Ця ж традиція, в зміненому вигляді, втілена я процесі розрізання весільного торту. Торт прийшов на заміну традиційному короваю і весільному хлібу у ХVІІ сторіччі і автором першого весільного торту був французький кондитер. Відтоді традиція пекти торт з нагоди весілля швидко розповсюдилася по всьому світу. А на Русі на весілля випікали несолодкі пироги, переважно з м'ясною начинкою. Щодо декору весільного торту також існують цікаві факти: наприклад, перші фігурки наречених робили з глини, і лише за тривалий час вони стали їстівними, а різноманіття форм весільних тортів з'явилося лиш в ХХ столітті.


Ви ніколи не замислювалися, чому розкішна весільна подорож удвох називається медовим місяцем? З цим пов'язана ще одна традиція. В давнину молодятам дарували в день весілля бочку з медом, і вони мали випити той мед на протязі місяця, бо цей корисний продукт сприяє появі потомства. А щоб у молодят було «медове життя», батьки намагалися відвести їм окремий будинок або відправити в подорож. Звідси і пішла назва «медовий місяць».